узагальнень, типізовані. Таким, зокрема, вийшов у спектаклі його головний герой Северин Наливайко у прекрасному виконанні Б. Анткова. Богдан Михайлович Антків... Близько п'ятнадцяти років присвятив він тернопільській сцені (1948-1962). Тут він зріс як митець, тут мужнів і розвивався його талант. Глибокий, допитливий, вимогливий до себе, Антків проявив себе і як композитор, автор музики до багатьох вистав репертуару, і, головне, як актор, чиї роботи стали окрасою тернопільської, а деякі й загальнореспубліканської сцени. Тарас Голота ("Правда"), Гайдай ("Загибель ескадри"), Забєлін ("Кремлівські куранти"), Михайло Гурман ("Украдене щастя"), Софрон ("Маруся Богуславка"), Гнат ("Безталанна") , Манелік ("Людина та вовк") - це далеко не повний перелік образів, створених артистом. Кожний з цих образів мав своє самобутнє обличчя, живий, неповторний характер, печать багатогранної особистості Анткова-митця. Тієї особистості, в якій зливалися воєдино щедра емоційність і глибока думка, схильність до широких узагальнень і пристрасний, героїчного складу сценічний темперамент. Отож саме Б. Анткову й було доручено у виставі роль Северина Наливайка, вірного сина українського народу, одного з героїв його буремної багатовікової історії. Наливайко у виконанні Б. Анткова - живий неповторний конкретний характер. Він був не винятковим героєм, "надгероєм", котрий, мов недосяжний монумент, підноситься над "сірою масою". І водночас у Наливайкові було щось таке, що дозволяло бачити в ньому ширший, узагальнений образ. Северин